Кремація в Україні: закон, воля покійного та документи
← Повернутись до блогуКоротко. Кремація в Україні законна й прямо згадана в Законі «Про поховання та похоронну справу». Ключове, чого не знають родини: закон розглядає кремацію не як спосіб поховання на вибір рідних, а як частину волевиявлення самої людини про ставлення до її тіла після смерті. І дії щодо тіла мають цьому волевиявленню відповідати.
Кремація в українському законі
Базовий документ — Закон України «Про поховання та похоронну справу» № 1102-IV. Кремація згадана в ньому у статті 6, серед форм, у яких людина може висловити свою волю щодо власного тіла.
Окремо закон зазначає, що виконання волевиявлення в частині щодо кремації тіла та поховання в іншому населеному пункті здійснюється відповідно до закону — тобто це не побутова домовленість родини, а юридично значуща дія.
Воля покійного має пріоритет
Стаття 6 перелічує, у чому саме може бути виражене волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Серед пунктів — дослівно:
«побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації»
А далі закон формулює вимогу, яка й вирішує більшість родинних суперечок:
«Дії щодо тіла померлого повинні здійснюватися в повній відповідності з волевиявленням померлого, якщо не виникли обставини, за яких виконання волевиявлення померлого неможливе»
Практичний наслідок простий. Якщо людина за життя сказала або написала, що хоче кремацію, — це не побажання, яке рідні можуть переглянути на свій розсуд. І навпаки: якщо людина була проти, кремація суперечитиме її волі, навіть коли вона зручніша й дешевша для родини.
Хто вирішує, якщо волі не залишено
Стаття 11 Закону відповідає на це прямо. Поховання покладається на виконавця волевиявлення померлого — особу, якій людина сама доручила виконати свою волю. А якщо такої вказівки немає або призначена особа відмовилась, закон називає поіменний порядок:
«поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого»
Зверніть увагу на останній пункт: закон допускає й іншу особу, яка зобов'язалася поховати. Тобто це не закритий перелік родичів — значення має взяте на себе зобов'язання, а не лише спорідненість.
Тут виникає найчастіший конфлікт: рідні мають різні уявлення про те, «як правильно». Юридично значущим є не старшинство й не те, хто платить, а те, хто взяв на себе зобов'язання поховати. Якщо в родині немає згоди, кремацію краще не пришвидшувати: поховання можна перепоховати, кремацію відкликати не можна.
Документи: що, хто видає і коли
Стаття 11 містить норму, яку варто знати кожному, хто зіткнувся з бюрократією в найважчий тиждень: документи видаються в день звернення. Не «протягом десяти робочих днів», а того самого дня.
| Документ | Хто видає |
|---|---|
| Лікарське свідоцтво про смерть | Заклад охорони здоров'я |
| Свідоцтво про смерть і довідка про смерть | Відділ державної реєстрації актів цивільного стану; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради (крім міст обласного значення); консульська установа чи дипломатичне представництво України |
Закон окремо дозволяє отримати ці документи не особисто: вони можуть надаватися за дорученням виконавця волевиявлення або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, іншій юридичній чи фізичній особі. Саме на цій нормі побудована робота ритуальних служб — родина може не ходити по кабінетах сама.
Далі, за статтею 12, особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть звертається до сільського голови або ритуальної служби для укладення договору-замовлення. І має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів, які уклали відповідні договори, — тобто нав'язати родині конкретного підрядника ніхто не може.
Допомога на поховання
Стаття 13 Закону передбачає, що виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка зобов'язалася поховати померлого, надається допомога на поховання. Її розмір і порядок надання встановлює Кабінет Міністрів України, і закон окремо зазначає, що розмір не може бути меншим за визначений урядом.
Ми свідомо не наводимо тут конкретної суми: вона переглядається підзаконними актами, і будь-яка цифра в статті застаріє раніше, ніж ви її прочитаєте. Актуальний розмір підкажуть в органі, куди подаєте документи.
Що робити з прахом далі
Після кремації родина отримує урну. Далі можливі різні сценарії — поховання урни в могилі чи колумбарії, підпоховання до родинного місця, перевезення в інше місто. Закон окремо згадує поховання в іншому населеному пункті серед того, що виконується в порядку, встановленому законодавством.
Закон також гарантує конфіденційність інформації про померлого: до конфіденційних належать адреси, телефони та інші контактні дані близьких осіб померлого або виконавця його волевиявлення (стаття 7). Це та норма, на яку варто посилатися, якщо після смерті рідної людини на родину раптом виходять із «ритуальними пропозиціями».
Якщо людина померла за кордоном
Це окремий випадок, і закон його прямо передбачає. Стаття 11:
«У разі смерті громадянина на території іноземної держави та за наявності письмового волевиявлення про поховання його тіла на території України, посвідченого належним чином, поховання здійснюється у відповідних місцях поховань на території України виконавцем волевиявлення померлого або особою, яка зобов'язалася поховати померлого, за сприяння консульської установи чи дипломатичного представництва України»
Тут важливі два слова: письмового і посвідченого належним чином. Тобто якщо людина працювала або жила за кордоном і хотіла бути похованою вдома, найнадійніше — оформити це письмово за життя, а не покладатися на те, що рідні «і так знають».
Закон також окремо описує ситуацію смерті за кордоном одинокого громадянина або громадянина, від поховання якого відмовилися рідні: за наявності належно посвідченого письмового волевиявлення поховання в Україні здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Кремація за кордоном і перевезення урни
Якщо людина померла за межами України, кремація на місці з подальшим перевезенням урни — суттєво простіший і дешевший шлях, ніж перевезення тіла: урна не потребує спеціального катафалка, цинкової вставки та санітарних погоджень у тому ж обсязі. Перевезення урни з прахом у GRG — від 800 €.
Але й тут діє те саме правило волевиявлення. Рішення про кремацію за кордоном ухвалюється один раз і назавжди, тому ми завжди перепитуємо родину про волю покійного, перш ніж починати процедуру — навіть коли це подовжує розмову.
Часті питання
Чи законна кремація в Україні?
Так. Закон України «Про поховання та похоронну справу» № 1102-IV прямо згадує кремацію у статті 6 — серед форм, у яких людина може висловити волевиявлення про належне ставлення до свого тіла після смерті.
Чи можуть родичі кремувати людину проти її волі?
Закон вимагає, щоб дії щодо тіла померлого здійснювалися в повній відповідності з його волевиявленням, якщо не виникли обставини, за яких виконати волю неможливо. Тобто воля покійного має пріоритет над міркуваннями зручності чи вартості.
Хто вирішує, якщо людина не залишила волевиявлення?
Закон розрізняє виконавця волевиявлення померлого — особу, якій людина сама доручила виконати свою волю, — і особу, яка зобов'язалася поховати померлого. Якщо волі не залишено, організація поховання лягає на других, зазвичай на найближчих родичів.
Чи є державна допомога на поховання?
Так. Стаття 13 Закону передбачає допомогу на поховання для виконавця волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого. Розмір і порядок встановлює Кабінет Міністрів України; актуальну суму варто уточнювати в органі, куди подаються документи, бо вона переглядається.
Скільки коштує кремація в Україні?
Єдиного прайсу немає: вартість залежить від крематорію, міста та переліку послуг. Саме тому ми не публікуємо цифру, яка була б однаково неточною для всіх випадків, а рахуємо під конкретну ситуацію на дзвінку.