Закон і дозволи
Усе описано в законі про поховання (Begravningslag, SFS 1990:1144), розділ 6 «Перенесення» (Flyttning).
- Розділ 6, § 1: прах чи попіл, похований на кладовищі, не можна переносити, щоб поховати деінде. Дозвіл дають, якщо є особливі причини і точно відомо, де буде нове поховання.
- Розділ 6, § 2: якщо прах лежить на загальному кладовищі (allmän begravningsplats), питання вирішує відповідальний за кладовища (huvudman). В інших випадках, наприклад для приватного кладовища, вирішує губернська управа (Länsstyrelsen), вислухавши власника кладовища.
Huvudman: хто відповідає за кладовища
Загальні кладовища у Швеції утримують територіальні парафії Церкви Швеції. Уряд може в окремих випадках передати цю роль комуні. Так є у Стокгольмі й Траносі: там кладовищами опікується комуна. На практиці заяву подають до управління кладовищ (kyrkogårdsförvaltning) потрібної парафії або комуни.
Як подати заяву
Наприклад, у пастораті Гельсінгборга заяву подають письмово до управління кладовищ. У ній пишуть, чому родина просить перенести прах, і куди саме його повезуть. Для нас це означає: адреса кладовища в Україні і документ про нове місце вже мають бути в заяві.
Особливі причини на практиці
Тут шведська практика сувора. У справі RÅ 1994:93 тодішній Вищий адміністративний суд (Regeringsrätten, нині Högsta förvaltningsdomstolen) нагадав, що правило захищає спокій могили і застосовується обмежувально. Найважливіше те, що сам померлий казав про своє поховання. Як типові особливі причини суд навів приклади з підготовчих матеріалів до закону: помилку під час поховання, з'єднання подружжя або батьків з неповнолітньою дитиною. Окремо там згадано біженця чи іммігранта, який хоче забрати на батьківщину прах близької людини, що померла у Швеції. А от переїзд родини і далека дорога до могили зазвичай не допомагають: в одній зі справ суд відмовив чоловікові, який хотів перенести урну дружини ближче до свого нового дому. Управління кладовищ Мальме взагалі пише, що отримати такий дозвіл «в принципі неможливо».
Тому найсильніший аргумент для українця: людина хотіла лежати вдома, родина живе в Україні, а у Швеції могилу ніхто не доглядатиме. Ці обставини треба підтвердити: листи, повідомлення, свідки, документи про місце проживання родини.
Якщо відмовили
Рішення парафії чи комуни можна оскаржити до губернської управи (Länsstyrelsen). Скаргу подають письмово тому органу, який ухвалив рішення, протягом трьох тижнів від дня, коли ви про нього дізналися. Рішення Länsstyrelsen щодо приватного кладовища оскаржують до адміністративного суду.
Скільки чекати на рішення, закон не встановлює. Строк уточнюємо в місцевому управлінні кладовищ.