Закон і дозволи
У Непалі діє власне літочислення Вікрам Самват (विक्रम सम्वत्), яке випереджає григоріанський календар приблизно на 57 років. Законодавство країни спирається на те, що понад 80 відсотків місцевих жителів сповідують індуїзм або буддизм і спалюють тіла померлих на берегах річок чи в крематоріях. Через це за даними Посольства США в Катманду звичайне поховання іноземця в землю в Непалі майже не практикується, а єдиного закону про ексгумацію на кладовищах немає. Кожен випадок підняття останків розглядають за нормами кількох законів.
Управління цвинтарями та місцева влада
За статтями 11 та 97 Закону про діяльність місцевого самоврядування № 26 від 2074 року, тобто 2017 року за григоріанським календарем (स्थानीय सरकार सञ्चालन ऐन, २०७४), а також статтями 304 і 306 Національного цивільного кодексу 2074 року (मुलुकी देवानी संहिता, २०७४), усі місця кремації (मसानघाट або शवदाह स्थल) та кладовища (चिहान або कब्रस्थान) належать до громадських земель (सार्वजनिक जग्गा). За їхню охорону та порядок використання відповідають муніципалітети (नगरपालिका або गाउँपालिका) та офіси місцевих районів (वडा कार्यालय). Водночас стаття 37 Національного цивільного кодексу закріплює право родини провести похорон і обряди (दाहसंस्कार, काजकिरिया वा सदगत गर्ने विधि) згідно з волею померлого та традиціями сім'ї.
Тимчасові поховання після нещасних випадків і стихійних лих
Морги непальських лікарень розраховані приблизно на 350–400 місць по всій країні, а найбільший морг у Клінічній лікарні Університету Трібхуван у Катманду вміщує трохи більше 100 тіл. Коли тіло іноземного туриста чи альпініста знаходять у віддаленому районі або під час масштабної повені, діє Директива про управління неідентифікованими та незатребуваними тілами 2078 року, тобто 2021 року (पहिचान नभएका तथा वेवारिसे शव व्यवस्थापन निर्देशिका, २०७८). Її затвердило Міністерство внутрішніх справ Непалу (गृह मन्त्रालय) на виконання статті 22(A) Закону про поліцію Непалу 2012 року, тобто 1955 року (प्रहरी ऐन, २०१२).
За цією директивою лікарі обов'язково відбирають зразки ДНК, а поліція поміщає тіло в герметичний мішок із індивідуальним номером і тимчасово ховає у визначеному адміністрацією місці. Директива прямо передбачає, що після встановлення особи та звернення родини останки викопують і передають близьким для поховання на батьківщині.
Хто видає дозвіл на ексгумацію
Для відкриття могили на релігійному цвинтарі (наприклад, християнському, мусульманському чи общинному) або на ділянці тимчасового захоронення потрібен письмовий дозвіл і наказ (आदेश або अनुमति) від окружної адміністрації (जिल्ला प्रशासन कार्यालय), яку очолює головний окружний офіцер (प्रमुख जिल्ला अधिकारी). Разом із адміністрацією рішення погоджують окружне управління поліції (जिल्ला प्रहरी कार्यालय) та офіс місцевого району (वडा कार्यालय) за місцем розташування могили.
Якщо смерть розслідували в межах кримінального провадження за статтею 20 Національного кримінального процесуального кодексу 2074 року (मुलुकी फौजदारी कार्यविधि संहिता, २०७४), додатково залучають окружну прокуратуру (जिल्ला सरकारी वकिल कार्यालय) або окружний суд (जिल्ला अदालत). Точні вимоги до пакета заяв ми уточнюємо в місцевому органі того округу, де похована людина.