Промовчати, бо слова не знайшлися, найгірший варіант. Людина в перші дні часто не пам'ятає, що саме їй сказали, зате пам'ятає, хто озвався, а від кого не було ні рядка. Ви далеко? Це те саме повідомлення, його можна надіслати звідки завгодно, а нижче є окремий розділ про відстань.
Як підтримати людину, в якої помер близький: що сказати й зробити
Ви тримаєте телефон і не знаєте, що написати. Напишіть: «Мені дуже шкода. Я думаю про тебе. Відповідати не треба». Для першого дня цього досить, і ці слова підійдуть будь-кому: другові, колезі, сусідці. Надсилайте сьогодні, слушного моменту не буде.
Готові фрази
Короткі, щоб ніхто не мусив підбирати слова у відповідь. Питання, якщо ставите, такі, на які досить сказати «так» чи «ні».
Другові чи подрузі:
- «Не знаю, що сказати, але я з тобою».
- «Можеш говорити, можеш мовчати. Я буду поруч».
- «Можу приїхати сьогодні. Чи краще завтра?»
- «Мені бракуватиме твого тата. Він завжди зустрічав мене як рідну». Кажіть так, лише якщо це правда.
Колезі: «Співчуваю вам. Ваші завдання на цьому тижні беру на себе, про роботу зараз не думайте. Коли повернетеся, розберемо все без поспіху».
Сусідові чи знайомому: «Прийміть мої співчуття. Я пам'ятаю вашу маму, вона завжди вітала першою».
Складаєте своє? Візьміть дві частини. Спершу те, що ви відчуваєте, потім одна маленька конкретна пропозиція: «Щойно дізналася про твого тата. Мені дуже шкода. Завтра ввечері заїду, якщо ти не проти». Підставте своє: «дізнався» чи «дізналася», «тата», «мами» або ім'я.
Назвіть ім'я померлого: «Ми з Олею вчора згадували Андрія». Родина часто боїться, що про нього замовкнуть, і почуте ім'я заспокоює.
Наживо й по телефону
Поруч слів потрібно ще менше. «Мені дуже шкода» і обійми, якщо людині таке до душі, вже багато. Пауза нічого не псує. Посидьте мовчки, доки людина сама не заговорить, а розповідь про власну втрату залиште на потім. Можна просто спитати: «Можна я тут посиджу?»
У слухавці назвіться одразу після привітання: «Це Марта. Дзвоню сказати, що я з тобою. Говорити не обов'язково». Так людині не треба вгадувати, хто це і чого чекати.
Як підтримати по переписці
Пишіть двома-трьома реченнями й одразу скажіть, що відповіді не чекаєте: тоді людині не доведеться відповідати ні вам, ні десятку інших, хто пише їй цими днями. Не починайте з «Як ти?», бо відповіді на це питання зараз немає. Смайлики, картинки з квітами й довгі цитати теж зачекають, доки людина сама не надішле щось подібне.
Перші дні:
- «Думаю про твого тата і про тебе. Відповідати не треба».
- «Увечері наберу. Якщо сил не буде, просто не бери слухавку».
- «Залишу вечерю під дверима. Виходити не треба».
Через тиждень-два. Гості роз'їхалися, дзвінки вщухли, і в домі стало тихо. Саме тоді напишіть знову: «Сьогодні думаю про тебе. Не відповідай, я просто нагадую, що я є». Або запросіть: «Хочеш, у суботу прийду на чай? Можна й просто погуляти». Якщо людина відмовиться, запрошення від цього зайвим не стане.
Через місяць: «Минув місяць. Я пам'ятаю про твого тата».
У дні, які родина відзначає: день народження померлого, річниця, свята. «Сьогодні день народження твоєї мами. Згадую її».
Дізналися із запізненням? Досить одного рядка: «Мені незручно, що пишу так пізно, але я думаю про тебе».
Чого краще не казати
Ці фрази кажуть без злого наміру, коли хочеться швидше втішити. Людина ж може почути в них прохання повернутися до звичного життя.
«Час лікує» звучить так, ніби в горя є термін, а людина ще далеко від його кінця. Скажіть: «Скільки б це тривало, я поруч».
«Тримайся» і «візьми себе в руки». Вона й так тримається, як може, а після цих слів здається, що плакати не можна. Скажіть: «При мені можна не триматися».
«Він тепер у кращому місці». Комусь це втіха, комусь ні. Кажіть так, лише коли знаєте, що людина сама в це вірить.
«Я знаю, що ти відчуваєш». Навіть якщо ви самі втрачали близьких, горе в кожного своє. Чесніше: «Не знаю, як це для тебе, але слухаю».
«Принаймні він не мучився» і «він прожив довге життя». Це може бути правдою, та судити про це має родина.
«Дай знати, якщо щось треба». Фраза добра, але всю роботу лишає тому, кому й так важко. Що казати натомість, описано в наступному розділі.
Сказали щось невдале? Буває. «Вибач, вийшло недоречно, я хотів підтримати», і не зникайте.
Допомога ділом
Питання «чим допомогти?» теж змушує людину працювати: треба вигадати відповідь. Пропонуйте готове: «У четвер привезу суп. Залишити під дверима чи зайти?»
Їжу везіть у контейнерах, які не треба повертати, і спитайте про алергії. Заберіть дітей зі школи, вигуляйте собаку чи нагодуйте кота: на такі дрібниці в людини сил нема, а вони не чекають, і саме вони першими розсипаються, коли в домі горе. Зустріньте тих, хто приїхав здалеку. Купіть хліб і воду. Запустіть прання.
Дзвінки родичам і знайомим можна взяти на себе, але зі списком від людини й за її згодою. Коли вона розбирається з паперами, посидьте поруч і прочитайте разом. Рішення ухвалює вона сама, і підписувати за неї не варто, навіть коли ви цілком певні, що знаєте, як краще. Якщо вдома страшно самій, запропонуйте переночувати.
Якщо ви далеко
Майже все, що описано вище, можна зробити з іншого міста чи країни, навіть замовити обід, який привезуть до дверей, поки ви самі в іншій країні. Домовтеся про час: «Набрати тебе ввечері? Якщо сил нема, скажи». Дзвоніть, коли домовилися, і одразу додайте, що розмову можна скінчити будь-якої хвилини. Відеодзвінок годиться навіть мовчазний: іноді людині досить знати, що хтось є по той бік екрана. Обід чи продукти замовте з доставкою на її адресу.
Не встигаєте на прощання? Напишіть кілька слів, які хтось із близьких прочитає вголос під час церемонії, або замовте квіти з доставкою на адресу, де збирається родина.
Що сказати про померлого
Загальне «була золотою людиною» мало що каже родині. Один випадок скаже більше: що він казав, як сміявся, чим вам допоміг. Таку історію родина збереже й перечитає.
- «Він завжди приходив першим і жартами розряджав усіх. Мені цього бракуватиме».
- «Вона навчила мене пекти хліб. Тепер кожна скоринка нагадує мені про неї».
Якщо родина віруюча, природно сказати «Вічна пам'ять» чи «Царство небесне». Не певні? Підійде «Світла пам'ять». Додайте до формули одне власне речення, і вийде тепліше.
У книзі співчуттів вистачить двох-трьох речень про те, ким людина була для вас і який випадок ви пам'ятаєте. Побажання родині додайте наприкінці одним рядком. Про хворобу й обставини смерті не пишіть, навіть якщо знаєте. Захоче родина, розкаже сама.
Що сказати, коли помер батько, чоловік чи дитина
Батько чи мати. Навіть у дорослому віці це часто відчувається як втрата опори. Казати «це природно» не варто. Спитайте: «Розкажеш, яким він був?» Або: «Я досі пам'ятаю, як вона пригощала нас пирогами».
Чоловік чи дружина. У домі стає тихо, а звичка готувати на двох лишається. «Ще зустрінеш когось» і «все попереду» казати не можна. Скажіть: «Можемо просто посидіти. Я нікуди не йду». І допоможіть у побуті: тепер хтось один робить те, що робили вдвох.
Дитина. Про дитину кажіть мало. Без порівнянь, без «ще будуть діти» і «тепер він ангелочок», про причини не питайте. Скажіть: «Мені так шкода. Я тут» і назвіть ім'я: «Мирослава так гарно сміялася». Батьки часто бояться, що дитину забудуть, тому розмов про неї не обминайте. Лишайтеся на зв'язку й через кілька місяців.
Коли людині потрібен лікар
Перші дні часто минають без апетиту й нормального сну, і це ще не привід для тривоги. Про лікаря варто думати, якщо за кілька тижнів легше не стає: людина майже не їсть і не спить, ні з ким не говорить, п'є більше, ніж раніше, не справляється з найпростішим.
Замість «тобі треба до психолога» скажіть: «Я переживаю за тебе. Допоможу знайти лікаря й піду з тобою». Почати можна із сімейного лікаря. Діагноз ставить лікар, ваша справа помітити й запропонувати.
Якщо людина каже, що життя втратило сенс або що жити не хочеться, не відмахуйтеся. Побудьте з нею й допоможіть звернутися до лікаря чи психолога того ж дня. Якщо ви боїтеся за її життя, не залишайте її саму й зателефонуйте до екстреної служби: у країнах Євросоюзу це 112, в інших країнах місцевий номер.
Якщо рідна людина померла за кордоном
Іноді до втрати додається відстань: рідна людина померла за кордоном, і її треба перевезти додому. З чого починати, розписано на сторінці «Що робити, якщо рідна людина померла за кордоном». Перешліть її тому, кому це зараз потрібно, або відкрийте самі, якщо це сталося у вас.
XREQUIEM повертає рідних в Україну. Тіло з Польщі перевозимо від 800 €: у цю суму входять документи, труна й дорога до вашого міста. З Чехії від 1 000 € на тих самих умовах. Для інших країн суму назвемо після першої розмови. Урну з прахом перевозимо від 100 €, залежно від країни. Похорон в Україні рахуємо окремо. Доставка тіла додому триває від 24 годин.
В Україні беремо на себе все, що потрібно родині: прощання й поховання, катафалк, автобус для рідних, ритуальну атрибутику та інші заходи, у будь-якому регіоні. Весь шлях описано на сторінці «Репатріація тіла померлого з-за кордону».
Справу від першого дзвінка до кінця веде один координатор. Перша консультація телефоном безкоштовна, а суму й порядок оплати ми фіксуємо в договорі до початку.
Для термінових питань — зателефонуйте за номером: +380 77 882 77 77. Ми на зв'язку цілодобово.
Розкажіть, що сталося
Олег Здендяк і команда. Підкажемо, що робити зараз.